Сторінка практичного психолога
Борисевич
Олександра
Анатоліївна
Стаж роботи:
загальний педагогічний - 28 років,
на посаді практичного психолога - 20 років
Клаліфікаційна категорія:
спеціаліст вищої категорії
Тема методичної проблеми:
"Формування позитивної Я - концепції в процесі соціалізації здобувача освіти"
2007-2012 рр. – робота консультантом у районній психолого-медико-педагогічній комісіі.
2022-2023 рр. - робота консультантом на Гарячій лінії психологічної підтримки м.Кривий Ріг
Відзначена:
Грамотою управління освіти і науки виконкому Криворізької міськради «За особистий внесок у розвиток психологічної служби міста», 2008р.
Подякою Дніпропетровського обласного психолого - медико - педагогічного центру «За сумлінне ставлення до професійної діяльності», 2011р.
Грамотою Дніпровського обласного методичного психолого-медико-педагогічного центру, 2017р.
Грамотою управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради, 2018р.
Подякою Голови ради оборони м.Кривого Рогу Олександра Вілкула, 2023р.
Гаряча лінія психологічної підтримки м. Кривого Рогу була створена в перші місяці війни за ініціативою голови військової адміністрації міста Олександра Вілкула та підтримкою Департаменту освіти і науки, Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради, ДОР КП" Криворізька багатопррфільна лікарня з надання психіатричної допомоги".
На лінії на волонтерських засадах працюють 30 психологів-консультантів закладів освіти міста.
На лінію телефонують не тільки мешканці Кривого Рогу та внутрішньо переміщені громадяни, які проживають у нашому місті, а й мешканці Дніпропетровської області та інших регіонів України.
За психологічною підтримкою на гарячу лінію звертаються військові та їхні родини.
❗Всі, хто телефонує на лінію, одночасно з психологічною підтримкою можуть дізнатись про інші гарячі лінії, номери телефонів ☎ та адреси, де можна отримати грошову, гуманітарну, соціальну, правову та медичну🚑 допомогу.
При нагальній потребі здійснюється переключення на лікарів - психіатрів.
Основним засобом у подоланні стресових ситуацій є активізація психологічних ресурсів особистості. Особистісний та емоційний ресурс дозволяє зберегти фізичне здоров'я, психологічне благополуччя та ефективність особистості в усіх напрямках життєдіяльності людини у найскладніших кризових та травмуючих життєвих ситуаціях.
Коло сім'ї — це невичерпне джерело поповнення соціально-психологічного ресурсу, де рідні та близькі люди об'єднані спільними інтересами, улюбленими заняттями та сімейними справами, позитивними емоціями та почуттями, загальними людськими цінностями, мріями, любов'ю...
На психологічній онлайн-майстерні "Ресурс поповнюємо в сім'ї" педагогічні працівники гімназії №110 поділилися тим, як поповнюється їх психологічний ресурс у родинному колі
Рекомендовано - батькам, вчителям, здобувачам освіти
Що таке психологічна стійкість та як її досягти ?
Життя — непередбачуване і часом воно підносить нам дуже неприємні ситуації, ситуації до яких ми не були готові психологічно, особливо, ті ситуації, яких ще не було у нашому життєвому досвіді. Дистанційне навчання під час війни та твавмуючий досвід, пов'язаний з цією подією - може стати для кожного з нас серйозним випробуванням. Дехто легко піддається впливу емоцій, відчуває сильний стрес, хвилюваться, нервує, постійний стрес впрливає на зміну настрою. А дехто, опинившись у таких або навіть ще більш несприятливих умовах, зберігає самоконтроль, уникає напруги та лишається в позитивному чи принаймні нейтральному стані. Таких людей ми називаємо по-різному: сильні, впевнені, невразливі, стійкі.
Що ж таке психологічна стійкість, у чому полягає важливість психічного ресурсу та як стати більш витривалим? Як шукати сенси у простих речах та цінувати кожен новий день, не опустити руки у боротьбі за власне здоров’я та життя?
Психологічна стійкість, або ж психологічна резильєнтність — це психічний ресурс, який ми маємо, щоб долати життєві негаразди, будувати плани та втілювати їх в життя, налагоджувати та підтримувати стосунки. Термін «резильєнтність» був запозичений з фізики — це здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску. У «психологічному» ж трактуванні резильєнтність означає збереження стабільного рівня психологічної та фізичної діяльності в несприятливих ситуаціях, відсутність стійких порушень та адаптацію до несприятливих змін.
За визначенням канадського психолога Гордона Ньюфельда, життя є процесом, впродовж якого людина обов’язково стикається із відчуттям того, що не може нічого змінити. Це зветься марністю. Психологічна стійкість полягає в тому, що ми проживаємо цю ситуацію, але продовжуємо оптимально функціонувати. Психологічна стійкість (або психічний ресурс) — це як вода для рослин. Можна бути кактусом, що довго обходиться без води, а можна бути кімнатною квіткою, що без води засихає та гине дуже швидко. Це дуже індивідуальна особливість, але без психічного ресурсу ми не зможемо існувати.
Психологічна стійкість охоплює чотири аспекти:
— надія: непохитна впевненість у собі, а також у тому, що маєш усі засоби
і можливості досягти мети;
— оптимізм: очікування того, що, зрештою, все закінчиться добре;
— власне стійкість: не здаватися при зіткненні з труднощами і рухатися
далі до мети попри перешкоди;
— адаптованість: здатність пристосовуватися до можливих змін у середовищі.
Здатність стійко переносити негаразди залежить від багатьох чинників — генів, саморегуляції, виховання, соціальних можливостей тощо. Психологічна стійкість безпосередньо не передається спадково, проте є біологічно зумовленою. Вона пов’язана з генами, які регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофізарну систему та обмін серотоніну. Ці три складові впливають, зокрема, на кількість викиду кортизолу в кров, стабільність настрою та можливість адаптуватися до стресових умов.
До того ж, не варто забувати і про зовнішні впливи. Щоранку ми прокидаємося з певною кількістю ресурсу, аби прожити цей день. Якщо в нашому житті є щось, що приносить задоволення, радість та інші приємні переживання, то цей ресурс навряд чи сягне мінімальної відмітки.
Чи існує умовна градація психологічної стійкості? Ми не маємо змогу її якось виміряти, окрім як спостерігати за тим , як людина проживає своє життя — чи може вона витримувати стресові ситуації та вийти з них, не втративши себе.
Умовно психічний ресурс можна оцінити як високий або низький. Втрата роботи, сварка з найкращим другом, хвороба близької людини, неприємна новина, недбало кинута фраза чи погляд -для людей, які мають низький рівень резильєнтності - поштовхом до негативної реакції може стати все, що завгодно. Людина втрачає контроль, стає агресивною, починає плакати, у неї можуть бути істерики. Крайність, в яку можуть впадати люди з низькою психологічною стійкістю — взагалі уникати ситуацій, які потребують витрат ресурсу. Але, як правило, ці ситуації самі їх знаходять — повністю втекти від них неможливо.
Стресові ситуації можуть впливати на наше ментальне здоров’я. Особливо — якщо таких ситуацій не одна, а кілька. Причому, вони можуть супроводжуватися ще й несприятливими чинниками, наприклад негативними установками. Прикладом людини з дуже низьким або взагалі вичерпаним психічним ресурсом є та, що має депресію. Таким людям важко навіть встати з ліжка.
У житті трапляється багато ситуацій, які можуть «зламати» людину. Це хвороби, втрата близьких, зруйновані стосунки чи справа життя. Коли людина з чимось не справляється, вона шукає джерело сили не в собі, а в чомусь іншому — палінні, алкоголі, матеріальних речах, роблячи себе залежною від цього. Проте людина може не сприймати такі ситуації як стресові і дуже конструктивно виходити з них. Важливо, що стійкі люди можуть адаптуватися, переосмислювати, шукати резервний ресурс в собі або ж вміють спиратися на запропонований ресурс (наприклад, на підтримку близьких).
Це люди-фенікси. Люди, які мають змогу відродитися з попелу знову. Тобто, переживши важкі події, вони знаходять в собі сили знову бути продуктивними та будувати своє життя, адаптуючись до змін.
Як самостійно працювати над психологічною стійкістю?
Виховання психологічної стійкості — це свого роду процес «нарощування» або «пошуку» ресурсу. Він відкриває в нас самих нові можливості, нове бачення або навіть нових особистостей. Психологічну стійкість зміцнюють гнучке мислення, емоційна регуляція та розкриття власних сильних сторін. Шляхи ж досягнення цього є дуже індивідуальними.
Ми не можемо підготуватися до всього, але можемо випрацювати в собі відносно оптимальну реакцію на події. Тому важливо рухатись в комфортному темпі по життю та помічати те, що є навколо, та тих, хто поруч.
У жодному випадку не силувати себе жити так, як виходить у когось іншого, не порівнювати свої можливості та досягнення з іншими, не переконувати себе хотіти чогось “правильного”, чого “хочуть всі”. Це руйнівний шлях, що вбиває ресурс. Життя — це індивідуальна і неповторна річ. Дуже важливо мати контакт із собою, щоб розуміти власні потреби, бажання та мрії та, спираючись на них, будувати своє життя.
Поради, які можуть зробити власну психіку більш
адаптивною та витривалою
-
Створюйте ефективні зв’язки. Якісні стосунки з сім’єю, друзями чи колегами дозволяють створити власну мережу соціальної підтримки. Прийняття допомоги від людей, які справді піклуються про вас, посилюють психологічну стійкість. У складній ситуації ви будете знати, що не самотні — підтримка надасть сил, аби протистояти обставинам.
-
Уникайте схильності сприймати кризи як непереборні проблеми. Ви не можете змінити те, що стресові події трапляються. Проте ви можете змінити свою реакцію на них та їхню інтерпретацію. Спробуйте зазирнути за межі теперішньої ситуації, адже майбутні обставини можуть скластися значно краще. Звертайте увагу на будь-які речі, навіть мінімальні, які дозволяють вам почуватися краще.
-
Прийміть те, що зміни є природною і неуникною частиною життя. «Усе рухається і ніщо не залишається на місці», — варто не забувати цей вислів, що приписують Геракліту. Плани, котрі колись давали енергію крокувати вперед, зараз не спрацьовують, а сильні бажання — не тішать. Це цілком нормально, як нормально й відчувати розчарування. Не варто зосереджуватися на негативі — краще спробувати витягти максимум користі з поточної ситуації.
-
Рухайтеся до власних — реалістичних — цілей. Замість того, щоб зосереджуватися на завданнях, які здаються недосяжними, запитайте себе: «Що я можу зробити сьогодні з того, що допоможе мені рухатися в бажаному напрямку?» Навіть, якщо ці кроки здаються невеликими, робіть їх регулярно — уже зовсім незабаром ви будете значно ближче до того, чого прагнете досягти.
-
Ухвалюйте рішення, які допоможуть вам зіткнутися з вашими викликами. Повністю відсторонитися від проблем та стресів — неможливо. Дійте у несприятливих ситуаціях настільки ефективно, наскільки можете. Ви можете не перемогти, але завжди зможете чомусь навчитися, якщо будете досить відкритими та допитливими.
-
Шукайте можливості для самореалізації та самоосвіти. Слід визнати, складні обставини та велика кількість травматичного досвіду не завжди створюють імунітет до стресів. Проте часом саме за таких умов у людини розкриваються сильні особистісні якості. Наприклад, підвищене почуття власної цінності, краще сприйняття власного «Я», більше внутрішньої сили тощо.
-
Виховуйте позитивне сприйняття себе і своїх можливостей. Розвиток впевненості у тому, що ви здатні вирішувати проблеми та довіряти інстинктам, сприяє формуванню психологічної стійкості. Світ дуже різний, і неможливо передбачити все, що може з нами трапитися. Питання полягає в тому, на що звертати увагу, а на чому не фокусуватися взагалі.
-
Сприймайте події, орієнтуючись на перспективу і контекст. Навіть стикаючись з дуже болючими подіями, постарайтеся розглянути стресову ситуацію в більш широкому контексті. Намагайтеся орієнтуватися на довгострокову перспективу — попри теперішній негатив, надалі перед вами можуть відкритися нові можливості.
-
Підтримуйте обнадійливий погляд на життя. Оптимістичний світогляд дає змогу очікувати, що у вашому житті відбудуться хороші речі. Спробуйте візуалізувати те, що ви хочете, а не перейматися тим, чого боїтесь.
-
Піклуйтеся про себе. Звертайте увагу на власні потреби та почуття. Турбота про себе зберігає розум і тіло, аби мати змогу впоратися зі складними ситуаціями або легше пережити їх.
-
Займайтеся тим, що вам подобається та допомагає розслабитися.
Чи стане складна ситуація для нас стресовою і травматичною, можемо «вирішити» лише ми самі. Проблемою можуть стати автоматичні негативні думки, які першими майорять у нас в голові. Коли ви переживаєте тяжкі часи, звичних установок не вистачає. Організму потрібен ресурс, аби впоратися з над-звичним. А подібні автоматичні думки взагалі зводять його нанівець. Так само шкідливим способом мислення може бути: порівнювати себе з іншими, заздрити успіху інших, звинувачувати долю та обставини в невдачах, перекладати відповідальність за життя на зовнішні фактори .
Єдиний спосіб впоратися зі складною ситуацією — це прожити та « проробити» неприємні почуття, аби не боятися їх. На повну відчути сум та горе, а потім рухатися далі. І для того, аби спрямувати думки в протилежне русло, спробуйте розібрати ситуацію детальніше — з позиції логіки та конструктивності.
Також дехто з психологічно стійких людей керується правилом «just do yоur job» («просто роби свою роботу»). Це означає, що вони мусять щось зробити і розуміють, що за них цього ніхто інший не зробить. Також вони розуміють, що наважитися на щось — простіше, аніж не зробити цього і потім страждати від постійних сумнівів та докорів. Це стосується як тривіальних так і складних речей, тих, які робити не дуже подобається. Проте потім у людини є привід пишатися собою. І саме це дає сили крокувати далі.
Варто прийняти те, що життя підкидає різні випробування. Ваш світ залежить саме від вас та того, як ви реагуватимете на примхи долі. Якщо вміти спиратись на джерела внутрішньої сили, то можна побачити їх у всьому. Це люди, які поруч, це улюблена справа, відпочинок, тепла розмова, приємні спогади. Навіть ранкова кава, випита неквапливо, може подарувати ресурс на весь день. Варто пам’ятати, що зазвичай життя є набагато ширшим, ніж ми його уявляємо в складних ситуаціях. Просто проблеми концентрують всі наші сили та увагу на них. І навіть якщо в одному місці — холодно і йде дощ, то зовсім поруч , цілком можливо, сяє яскраве сонце. Варто сповільнитися та озирнутися довкола.
Рекомендації учням
Як правильно планувати свій день під час дистаційного навчання: рекомендації здобувачам освіти підліткового віку
Дистанційне навчання— можна використати для тренування навички планування справ та встановлення найефективнішого режиму дня.
Пропонуємо вам використати поради, що допоможуть плідно працювати протягом цього часу та встигнути відпочити.
🌸Шановні батьки, кращий спосіб допомогти дитині опанувати свої емоції у складний час - дати можливість "висловитись".
☝Свої емоції, почуття та переживання дитина може довірити вам через малюнок.
Перша порада: свій ранок починайте в звичний для вас час. Прокинутись трохи пізніше зможете, як зазвичай, у вихідні дні.
Друга порада: покладіть перед собою чистий папір, це буде ваш лист-план. Запишіть у два рядки: першочергове (наприклад, написати есе, вивчити нову тему, прибратись у кімнаті, погуляти з собакою) та другорядне (увійти в соцмережі та поспілкуватись із друзями, подивитись цікавий подкаст у YouTube тощо). Використовуйте метод «Спершу з’їсти жабу» - найскладніше завдання заплануйте собі одразу на ранок, а не відкладайте на потім. Після «з’їдання» такої «жаби» ви отримаєте заряд вдоволення собою та впевненості, що зі всіма іншими запланованими завданнями на день ви впораєтесь без будь-яких проблем.
Третя порада: на кожне робоче завдання виділяйте час для його виконання та для ОБОВ'ЯЗКОВОГО ВІДПОЧИНКУ. Ефективним є метод «помідора» - чітко визначте задачу, яку вам необхідно виконати, поставте смартфон у беззвучний
режим або режим «польоту», аби не відволікатись на сповіщення з Instagram чи месенджерів. Заведіть таймер на 25 хвилин та протягом цього 25-хвилинного періоду («помідора») концентровано працюйте над задачею, після чого зробіть
коротку перерву (3-5 хвилин) і знову заводьте таймер на 25 хвилин. Після трьох- чотирьох «помідорів» зробіть велику півгодинну перерву.
Четверта порада: виконуючи завдання, уважно читайте умови та користуйтесь короткими записами головних слів/думок. Це вам допоможе зосередитися на важливому в завданні. Якщо щось стало незрозуміло, не зволікайте. Лист або
дзвінок другу/викладачеві стане в нагоді. Приємне спілкування та корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.
П'ята порада: відмітьте у вашому листі-плані виконані заплановані дії. Похваліть себе та приступайте до списку справ другої колонки, обов'язково відпочиваючи після виконаного завдання.
При складанні режиму дня враховуйте особливості свого організму і життєві цикли.
Є такі поняття як біологічний годинник і біологічні ритми. Не варто їх ігнорувати.
Біологічні ритми - біоритми (від грецького βίος - bios, «життя» і рυθμός - rhythmos,
«будь-який повторюється рух, ритм») – періодично повторювані зміни характеру і
інтенсивності біологічних процесів та явищ. Наприклад, час перетравлення їжі
становить приблизно 3-4 години, при порушенні цієї періодичності можуть виникати
проблеми, що ведуть до захворювань шлунково-кишкового тракту, ожиріння тощо.
Вчені вивчили особливості працездатності людини і встановили, що вона коливається у різних людей залежно від їх біологічного типу. Відповідно до біологічних типів людей їх поділяють на три хронотипи: одних людей називають «сови», інших – «жайворонки», третіх – «голуби». Аби визначити свій хронотип, слід звернутись до наступних характеристик:
1. «Жайворонки» - краще працюють і більш активні вранці. Прокидаються між 4-6
годинами, лягають спати між 20-22 годинами, найбільша продуктивність праці до обіду.
2. «Голуби» - є проміжним та найрозповсюдженішим варіантом. Прокидаються між 6-8 годинами, лягають спати між 22-24 годинами, найбільша продуктивність
між 10-12 та 16-18 годинами.
3. «Сови» - більш продуктивні у вечірні години та вночі. Прокидаються після 8-ої, а то і 10-ої години, лягають спати пізніше 24-ої години, найбільша продуктивність
після 16-ої години.
Німецький лікар Хуфелянд, двісті років тому, ще до відкриття хронобіології, стверджував, що основну роль грає не час, коли людина лягає спати, а регулярність, тобто звичка лягати в один і той же час. Вона і забезпечує швидке засинання, якісний відпочинок, легке пробудження і хорошу денну активність.
Більшість підлітків схиляються до «совиного» хронотипу, за можливості, полюбляючи прокидатись після десятої години та лягати спати опівночі. Однак, призвичаївшись щодня прокидатись близько сьомої-восьмої години та лягати спати між десятою та одинадцятою можна «налаштувати» свій біологічний годинник на найбільш продуктивний режим.
Наш біологічний годинник працює так:
Від 1 до 5 години ночі.
Людина спить, більшість наших органів працює в режимі економії сил. Працює активно тільки печінка, переробляючи необхідні організму речовини, видаляючи отрути. Це «велике очищення організму» необхідно йому
для успішного функціонування. У людини в цей час низький тиск, рідкий пульс і повільне дихання.
Від 6 до 8 години ранку.
Тиск стає вище, пульс частішає. Організм вже прокинувся, хоча ми фактично можемо ще спати. Саме у цей проміжок варто прокидатись. Легше призвичаїтись до регулярного режиму підйому допоможе встановлення ранкових рутин – вмитися, застелити ліжко, зробити зарядку, заварити какао, приготувати легкий сніданок – так прокидатись щодня буде «заради чого». Якщо ви ще не призвичаїлись до режиму і вам складно прокидатись навіть із будильником, використовуйте програмні будильники, які для підтвердження прокидання вимагають розв’язати нескладний математичний приклад, потрусити телефоном або підійти до дзеркала у ванній кімнаті і відсканувати прикріплений там QR-код. Уникайте перевірки месенджерів, гортання стрічок соцмереж та перегляду YouTube – це може затягнутись, і ви втратите найпродуктивніший дорогоцінний ранковий час.
Від 9 до 12 години ранку.
Активність підвищується. Серце розганяється на повну потужність. Це пік форми нашого організму. Ми активні, працездатні і сповнені ентузіазму. Нам, здається, під силу будь-яке завдання. Використовуйте цей проміжок часу для виконання найскладніших завдань.
Від 12 до 14 годин.
Настає перший спад активності. Зменшується фізична і розумова працездатність. Відчувається втома, потрібен відпочинок. Це час самої низької активності в циклі. Реакції сповільнюються. Обід. Цей час можна використати на спілкування у соцмережах, перегляду новин тощо.
Від 14 до 18 годин.
Працездатність підвищується. Загострюються всі органи чуття. Робота йде з високою часткою активності. Організм відчуває бажання більше рухатися. Психічна активність поступово знижується. Цей проміжок часу є найкращим для фізичної активності – пробіжки чи фізичних вправ.
Від 19 до 20 годин.
Підвищується тиск. Виникає дратівливість через зниження стабільності психічного стану. Людина в цей час може бути нервовою, неврівноваженою. Зменшується мозковий кровообіг, може боліти голова. Найкращий час для прогулянки на свіжому повітрі.
Від 21 до 22 години.
Психічний стан рівний, а ось розумова працездатність підвищена. Цей період часу особливо хороший для учнів при запам'ятовуванні тексту – використовуйте цей час для вивчення іноземної мови, особливо, нової лексики.
Від 22 до 24 годин.
Знижується температура. У цей час слід підготувати організм до відпочинку та сну. Після заходу сонця використовуйте програмні «фільтри синього кольору» для екранів смартфону, що дозволить знизити виробництво організмом гормону бадьорості, а принаймні за годину до сну припиніть використання смартфону взагалі. Не їжте та не виконуйте активних фізичним вправ за декілька годин до сну. Встановіть для себе вечірні рутини – теплий душ, чистка зубів, прослуховування спокійної музики або звуків природи – та робіть їх у один і той же час щодня. Це дасть організмові зрозуміти, що скоро час спати. Оскільки сон людини є циклічним (цикл, у середньому, триває 1,5 години), для найефективнішого відпочинку ставте будильник із таким розрахунком, аби прокинутись через 7,5 або 9 годин. Ідеальним є встановлення жорсткого режиму, наприклад, лягати спати о 22:00-23:00, а прокидатись о 7:00-8:00.
.jpg)
.jpg)
Рекомендації батькам та педагогам
ГРА НА РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ НА ПАПЕРІ 😃😥😡😭🥰
Треба підготовити такі матеріали: зображення (картки, ілюстрації з інтернету, смайли-стікери з телефону) з різними емоціями та почуттями, олівці або фарби, папір.
🤔Потрібно вибрати одне із зображень і намалювати історію, в якій обраний емоційний стан є основою сюжету.
Після малювання дитина розповідає, що вона зобразила. Можна поставити дитині запитання :
- Чому ти обрав/-ла саме це зображення? (наприклад СУМУ).
Якщо дитина каже, що намалювала сюжет не про себе, можна запитати :
- Чи траплялось с тобою щось подібне?
Також буде доречним розповісти батькам історію із власного життя, де б емоційний стан, обраний дитиною для малювання , теж був основою сюжету.
☝️Дитині важливо розуміти, що будь які емоції або почуття, що в виникають в неї - це нормально! Подібні емоціїї відчували або відчувають зараз і її батьки. Дитина відчує ще більшу емоційну підтримку, якщо ви почнете малювати РАЗОМ.
ГРА НА РОЗВИТОК ВМІННЯ РОЗПІЗНАВАТИ РІЗНІ ЕМОЦІЇ🙄
Знаходимо зображення різних емоційних станів.
Дитині треба обрати ті обличчя, які :
- Можна посадити за святковий стіл🥳;
- Треба заспокоїти, підбадьорити🥺;
- Образились на когось😒;
- Яким соромно🤭;
- Які до всіх байдужі😕;
- Чогось сильно злякались😱 ...
Дитина пояснює свій вибір, називаючи ознаки, за якими вона зрозуміла, який настрій у кожного зображеного стану.
☝️Вміння, набуті під час виконання цієї вправи, є дуже корисними щодо розвитку розуміння своїх емоційних станів та навичок конструктивної взаємодії з оточуючими.
ГРА НА РОЗВИТОК ВМІННЯ РОЗПІЗНАВАТИ РІЗНІ ЕМОЦІЙНІ СТАНИ , РОЗВИТОК ВМІННЯ СПІВПЕРЕЖИВАТИ😭🧡
Із матеріалів достатньо будь-яких зображень різних емоційних станів та почуттів.
🎭Дитина обирає будь-яке зображення, називає емоцію або почуття, які там зображені і вигадує причину через яку виникла та чи інша емоція.
Наприклад : "Одного разу я дуже сильно образився, бо мій друг..."
В дану гру можна грати по черзі - спочатку причину вказують батьки (дорослі), а потім - діти, та навпаки.
В ході гри дуже важливо спонукати дитину до емпатії (вміння співпереживати іншому).
ГРА "ДЕ ЖИВЕ МОЄ ХВИЛЮВАННЯ" ❓
🖍Підготуйтесь до малювання. Покладіть на стіл все, чим можливо малювати.
✅Занепокоєній дитині запропонуйте перемістити свої хвилювання на папір.
Дитині треба уявити, де саме вона відчуває хвилювання, яке воно?
Який в нього: РОЗМІР, КОЛІР, ФАКТУРА.
✅Після того як дитина перемістить свої хвилювання на папір, спитайте - що хочеться зараз з цим малюнком зробити?
Домалювати щось - домалюйте, порвати - порвіть. Дитина може запропонувати кудись сховати свої "страхи" або "тривоги". В такому разі запропонуйте закрити схованку на ключ.
✔Останню вправу доречно використовувати тоді, коли ви почали спостерігати в дитини домінування негативних емоцій 💔
☝Перші три - в будь-який час, коли ви знаходитись разом.
Подібні вправи-малювання будуть дуже доречними для дітей(сімей), які зараз перебувають за кордоном.
Свої нові емоції, які зобразила дитина у малюнку, можуть бути підказкою, чи відбулась вже емоційна адаптація дитини до нового оточення? Також дані малюнки можуть стати "щоденником емоцій"📒 та своєрідним листуванням💌 з рідними.
❗Такі вправи з малюванням🎨 , хоча б один раз на 2 тижні, будуть ефективними засобами (не менш ніж вдало підібрані слова) щодо попередження негативного емоційного стану дитини у складних або стресових життєвих ситуаціях.
✏Рекомендації для батьків здобувачів освіти підліткового віку
Вони і раніше "проявляли характер", випробовуючи вас!
А зараз, в їх гормонально- збурений і провокативний період життя увірвалась війна.
❗️Тому батькам, як ніколи, треба з особливою увагою та розумінням поставитись до емоційного стану дитини-підлітка, спостерігаючи за будь-якими змінами у її поведінці.
✔ОЗНАКИ ПСИХІЧНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ У ПІДЛІТКІВ
😠Незвична, часом агресивна чи деструктивна (руйнівна) поведінка.
🙄Раніше активна та комунікабельна дитина стала пасивною та мовчазною.
🤨Відбувається зміна міжособистісних стосунків.
Наприклад, дитина відсторонюється від батьків.
😔Спостерігається відчуття провини та сорому.
🤔З'явились проблеми зі сном.
📈Помітним є стрімке дорослішання.
✔ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ З ПІДЛІТКАМИ В УМОВАХ ВІЙНИ
🚫Обирайте не наказовий тип взаємодії у вигляді прохань, демонструйте, що ви потребуєте так само підтримки як і вони.
🙄Не замовчуйте емоції та переживання дитини: говоріть, запитуйте, що вона відчуває, чому їй тривожно.
Розмовляйте чесно і про свої емоції та відчуття (наприклад, про страх).
Поясніть, що боятися - це нормально.
👨🦳🧑🦳Доручіть відповідальність за когось (піклування про родичів або сусідів похилого віку; доглядання за домашніми або вуличними тварини).
👨👩👧👦Долучайте підлітків до сімейних нарад. Разом обговорюйте план дій. Відповідальність за прийняття спільних рішень робить їх дорослішими.
🎼🎨⚽Розмовляйте про їх захоплення та уподобання (музика, хобі, соціальні групи ).
📱Поцікавтесь, з їх дозволу, фотографіями в телефоні. Подивіться їх разом.
Проявіть до світлин толерантність, навіть якщо ви не схвалюєте їх змісту або, на вашу думку, вони не мають сенсу.
😘Періодично торкайтесь або обіймайте дитину, говоріть, що "ви разом", "ми все здужаємо", "все буде добре".
💓Демонструйте їм свою любов, не дивлячись на періодичні "фиркання" та
негативізм.
⏰Слідкуйте за режимом дня та інформаційною гігієною вашої дитини - підлітка.
Наводьте конструктивні аргументи, що для гарного самопочуття краще поспати в першу половину ночі, ніж в другу.
💪💕Долучайтесь разом до волонтерства - підлітковий максималізм допоможе у подоланні певних труднощів в реалізації задач доброчинності.
❗Поясніть підлітку, що наразі ЖИТТЄВО ВАЖЛИВО дотримуватись рекомендацій батьків: не ігнорувати сигнали тривоги, не відходити далеко від дому, завжди бути на телефонному зв'язку тощо.
😊Намагайтесь долати особисту тривожність (див. попередні рекомендації), адже ваша тривожність передається вашій дитині.
🌞Мрійте разом про мирне та обов'язково щасливе майбутнє.
Рекомендації педагогам, вчителям та здобувачам освіти
Де живе наше хвилювання та як позбутися тривожних станів?!
ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ ТРИВОГОЮ ТА ТРИВОЖНІСТЮ ?
👻Ми звикли говорити, що страх, злість, тривога та інші негативні емоції – це те, чого слід уникати. Проте, насправді, це нормальні емоційні стани людини, як і будь-які інші почуття та емоції, «проживання» яких можуть бути корисними та важливими для набуття життєвого досвіду.
🌧Тривога – емоція властива всім людям без винятку. Незалежно від професії, матеріального стану, статі та віку.
☝СутністЬ ТРИВОГИ – це неспокій або нав’язливий страх, який спрямований у майбутнє. Коли людина повністю занурюється в тривогу, їй стає складно перемикатись з тривожних думок про майбутнє на теперішній момент. Вона перестає помічати, що перебуває у безпечному або відносно безпечному місці, де прямої загрози життю немає. За наслідком такого стану виникає ТРИВОЖНІСТЬ.
⚡З початком війни більшість людей перебувають в такому стані. Тривожність - це небезпечне емоційне порушення, тому що тривожна людина «запрограмована» на щось погане. Їй важко повірити, що все буде нормально.
💔Цей стан може спричиняти і фізіологічний відгук організму – поверхневе дихання, прискорене серцебиття, тремор кінцівок, дрижання голосу, надмірне потовиділення, озноб, порушення сну та харчування.
😟Якщо ми тривожимось постійно і безконтрольно, організм починає працювати неправильно. Знижується імунітет і людина починає або постійно чимось хворіти, або часто загострюються хронічні хвороби.
❗Якщо ми починаємо спостерігати, що надмірна тривожність впливає не тільки на наш настрій, а також на наше самопочуття, ми повинні розуміти - в такому стані перебувати тривалий час небезпечно, тому що тривожність починає контролювати наше здоров’я та життя!
Метод боротьби з тривожністю варто обирати з огляду на те, який тип тривожності ви переживаєте.
Тривожність - це емоційний стан . Все, що пов' язано з нашим емоційним станом, має 4 компоненти, які взаємодіють між собою.
💬НАШІ ДУМКИ, те, як ми думаємо.
❤НАШІ ЕМОЦЇЇ, те , що ми відчуваємо.
🐱🐶НАША ПОВЕДІНКА, що ми робимо.
🐾ТІЛЕСНІ ВІДЧУТТЯ.
Запитайте себе: "Де живе моя тривожність?"
💬Якщо стан породжується з ДУМОК - не варто займатись їх аналізом, ви лише більше себе накрутите.
❗Ефективним методом подолання тривожних думок буде зміщення фокусу з думок про те ЯК ВСЕ ПОГАНО 🌧на думки про те, ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ, щоб ПОКРАЩИТИ СИТУАЦІЮ🌞.
Ми маємо усвідомлювати і не забувати головне - наші думки НЕ ДОРІВНЮЮТЬ реальності.
Корисною порадою буде зосередження на своєму диханні - практикуйте своє дихання під час виконання дихальних вправ (це можуть бути 2-3 прості вправи, які для вас є комфортними)🌺.
Виходьте на пробіжку або просто на прогулянку , слухайте музику🎵
Використовуйте техніку "візуалізації ", виходячи із тих реалій, в яких ми зараз живемо. Наприклад , поїздка до моря цього літа, поки що, під питанням, але ми можемо уявляти та "закріплювати" у своїй свідомості позитивну картинку майбутнього літа: "Мирно.Тепло.Зелено."🌍🌞🌻.
Дуже добре "прибирає" тривожні думки садівництво - від домашніх квітів на підвіконні до різноманітної праці на дачній ділянці.🐝🌳🌸.
☝Щоб заспокоїти свої думки можна зайнятись будь якою діяльністю, яка потребує концентрації ⚡уваги: прибирання, в'язання, збирання пазлів, настільні ігри, читання (тільки не з електронних носіїв).
😧😖Якщо ви відчуваєте страх, або не можете ні на чому сконцентруватись - це вже ЕМОЦІЙНА тривожність.
Якщо тривожність йде з емоційного стану, по-перше, дані емоції треба вивільнити ( "прожити"). Говоріть, кричіть, "виплескуйтесь" у соціальних мережах. Але після вивільнення перемикайтесь на обійми, добрі слова близьким і друзям. Також можна подивитись смішні відео або сімейний улюбленний фільм🎬.
Треба робити те, що приносить вам задоволення -🍕🍰 приготування їжі,🎨🖌 малювання, перегляд 👀світлин з приємними спогадами🎈🎀🏖🏝🌈,
зробіть новий макіяж або зачіску💅 💄.
Знаходячись в стані емоційної тривожності, дуже важливим є ПОВЕРНУТИСЬ В ТЕПЕРІШНІЙ МОМЕНТ і сконцентруватись.
👍Є проста вправа - сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують й описати їх : "ось це - ноутбук, він чорний, має гладку поверхню". Можна описувати тетстури, запахи, смаки - будь що.
😀Також можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, таким чином визначивши межі свого тіла, повністю відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо КОКОН БЕЗПЕКИ: "я тут і зараз, тут немає загрози".
Якщо ви розумієте, що тривожність породжується вашою ПОВЕДІНКОЮ - по-перше зупиніться і видихніть💨.Тривожна поведінка проявляється в постійному поспіху, метушінні, неможливості всидіти на місці, або навпаки - в зацепенінні.
Для того, щоб призупинити ⏸ тривожну поведінку можна прийняти ванну 🛁, випити теплого чаю ☕ або відвар заспокійливий трав 🌿.
Зараз часто пропонують техніку релаксації "Обійми метелика"🦋. Обійміть себе руками за плечі 🤗 й робіть ритмічні постукування долонями по плечах, так, ніби це тріпочуть крила метелика. Це зніме напругу та відрегулює гармональні викиди.
Якщо ви маєте сильні ТІЛЕСНІ ВІДЧУТТЯ , то не варто інтенсивно займатись спортом чи практикувати різкі дихальні вправи - це лише посилить ваші відчуття в тілі.
Використовуйте наступні вправи ❗
✔" Сканування тіла".
Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо).Поставити ноги треба так, щоби ступні 👣 повністю стояли на підлозі, не схрещувались.
У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, " пройтися" внутрішнім поглядом по всьому тілу - від маківки до п'яток. Що я відчуваю прямо зараз? - " очі трішки втомлені, а може заплющені і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках , зуби сціплені, шия напружена, пальці холодні чи теплі, серце ❤ б'ється пришвидшено".
✔Станьте в кут, де ви відчуваєте себе захищеним.
Відчуйте ноги на підлозі 👣.
Думайте про тіло, про те, що воно відчуває. Ви пружна людина, ви гнучка людина, ви міцно стоїте ногами і опираєтесь спиною.
Нормалізуйте дихання і спостерігайте за м'язами.
Ваші м'язи розслабляються не всі одразу. Просто називайте частини тіла, де ваші м'язи розслабляються.
Покладіть руку на серце❤, послухайте стукіт серця, усвідомте себе живим.
❗Кожен метод подолання тривожності має своє місце в певній ситуації і в певний час.
Іноді - аби впоратись з тривожністю, достатньо того, щоб вас ХТОСЬ просто ВИСЛУХАВ 🙄😊.
Найкращий метод той - який підходить саме вам. Варто лише зрозуміти - де живе ваша тривожність зараз 💬❤❗
Вправа, яка буде корисна для наших молодших школярів.
САМОМАСАЖ обличчя з віршованим супроводом.
Зараз психіка дітей як молодшого шкільного так і підліткового віку страждає від "психологічних гойдалок".
"Сховати" дитину від потоку інформації з різних інформаційних джерел зараз просто фізично неможливо.
Головне сьогодні для нас, дорослих, стримувати свій власний страх, тривожність, роздратованість, особливо в присутності дитини. Тому що дитяча психіка не тільки віддзеркалює, а й накопичує в собі негатив, що передається від ЗМІ, від інших людей, і, особливо, від емоційно значущих для дитини дорослих - її батьків.
Дуже важливим зараз є те, як ми починаємо новий день.
Яким чином взаємодіємо з дитиною з самого ранку.
Рекомендації для батьків
Зранку батькам необхідно з'ясувати - чи всі сенсорні канали сприйняття у дитини "працюють".
Це зір, слух, смак, нюх і тактильні відчуття.
ЗІР. Спитайте в дитини, яка прокинулась : "що ти бачиш?" (наприклад на шпалерах ), "якої форми малюнок? "," якого кольору?", "на що схожий?" "а якщо домалюємо, що вийде ?"
СЛУХ. "Що ти чуєш?" - тишу , воркування голуба за вікном, а може тече вода з крану ?
СМАК. Можна запропонувати дитині заплющіти очі і дати їй з'їсти шматочок будь якого фрукту. Нехай посмакує і скаже - банан то чи яблуко?
НЮХ. Нехай дитина назве запахи, які її оточують зранку ( "Мамо, ти зпекла мої улюблені млинці?")
ДОТИК. Коли дитина перебуває у стані "психологічних гойдалок" - дотики та обійми вкрай важливі !
Розітріть дитині руки та ноги, зробіть легенький масаж . " Ноги - це наша міць, наша опора ".
" Це наші руки - вони будуть сьогодні писати, малювати, ліпити".
Можна поцілунками на тілі дитини " намалювати" , наприклад , геометричну фігуру, нехай вгадає її.
Можна запропонувати дитині на хвилинку закрити очі і доторкнутись до неї будь яким знайомим предметом - нехай вгадає що це ?
Вгадає правильно чи ні - це однаково буде приводом посміятися.
Перетворіть всі ці дії на гру та на своєрідну традицію прокидатися.
"Прокидатися" разом з дитиною можуть не тільки батьки - будь хто із рідних, той, хто на даний момент є поруч.
Даний алгоритм "прокидання" доречний і для дитини підліткового віку . Зміст, звичайно, може бути іншим. Головне - на початку дня перевірити , чи "працюють" в підлітка основні канали сприйняття.
ВАЖЛИВО !
Якщо зараз дитина - підліток боїться засинати чи спати наодинці - це НОРМАЛЬНО.
Навіть для тих підлітків, які демонстрували свою незалежність та самостійність.
Лягайте разом.
Як відновити психологічний баланс під час загострення « кризи довіри »
За воєнною психологією зараз наша психіка перебуває у стані так званої «кризи довіри». Стан шоку («все скінчено!») та витіснення («пару днів або пару тижнів – і все мине само собою») ми вже здолали.
Зростання НЕДОВІРИ , хвилеподібне загострення СТРАХУ і розвиток ПІДОЗРІЛОСТІ («чи все робиться належним чином, щоб нас захистити?») зараз є природною і нормальною реакцією на дану стресову реальність.
НЕДОВІРА і ПІДОЗРІЛІСТЬ виникають через те, що людина намагається ПОВЕРНУТИ КОНТРОЛЬ над ситуацією, яка вийшла з під її контролю.
Установлення контролю над своїми діями у вкрай травматичній та небезпечній ситуації є життєвою необхідністю – це запорука виживання.
НЕДОВІРА дозволяє не покладатися на випадок, а приймати необхідні рішення.
СТРАХ розпізнає явну небезпеку і допомагає її уникнути.
ПІДОЗРІЛІСТЬ зосереджує увагу на потенційно небезпечних речах і явищах.
Наш регіон перебуває у відносно безпечній зоні, але ж кожен з нас відчув на собі негативний та травмуючий вплив війни, з усією її нестабільністю.
Це зростило недовіру до звичного світу і звичних речей.
І тут треба розділяти речі, над якими ВИ МОЖЕТЕ МАТИ КОНТРОЛЬ і ті, які перебувають ЗА МЕЖАМИ ВАШОГО КОНТРОЛЮ.
Пригадайте або уявіть ситуацію - ви вперше сідаєте до літака. Природнім є відчуття серйозного хвилювання або навіть панічного страху перед невідомим досвідом. Водночас, ви є лише пасажиром. Усе, що ви маєте проконтролювати – пристебнутися ременем безпеки та налаштувати крісло.
Про надійність і міцність корпусу літака подбали авіаконструктори, про безпеку польоту дбає чисельний технічний персонал та авіадиспетчери, про ваш комфорт дбають стюардеси, а за штурвалом літака знаходяться професійні пілоти, які налітали сотні тисяч кілометрів.
Тобто заспокоїти себе можна простою фразою: «це не мій клопіт, про мій безпечний політ ПОДБАЛИ професіонали».
В Україні професійна та вправна армія і командування - це визнав весь світ та навіть найскептичніші західні військові аналітики.
Нашим збройним силам допомагають тероборона, поліція, СБУ, рятувальники ДСНС, лікарі, волонтери, воєнні журналісти, самооборона та добровольчі дружини.
Вони на високому рівні виконують свою роботу і ми просто МАЄМО ЇМ ДОВІРЯТИ.
Звичайно, ми можемо 24/7 гортати стрічку новин, але ЗАМІСТЬ ВІДЧУТТЯ КОНТРОЛЮ , скоріше, отримаємо виснаження СВОЄЇ психіки та розлади СВОГО сну.
А що ж тоді ми МОЖЕМО зараз КОНТРОЛЮВАТИ ? Звичайно, СВІЙ СТАН, виконуючи повсякденні рутинні справи.
Зранку ретельно, як і завжди, чистимо зуби, вживаємо гарячі страви протягом дня , вчасно приймаємо ліки, слідкуємо за особистою гігієною. Приділяємо належну увагу літнім членам сім’ї, займаємось із дітьми, намагаючись дотримуватись звичного режиму дня.
І коли ми все це робимо, ЩО І РОБИЛИ ЗАВЖДИ – у мозку з’являється умовний КОНТРОЛЬ. І він має важливу функцію ВРЕГУЛЮВАННЯ ЕМОЦІЙ, які неконтрольовано з’являються у нашому тілі.
Доречною зараз буде і наступна порада: час від часу відпускати ситуацію і довіритись природному плину речей.
Як би це не було прикро, але біль, кризи, війна – також бувають частиною життя.
Ми можемо ПО - РІЗНОМУ СТАВИТИСЬ до навколишнього світу і до того, що зараз відбувається, виявляючи ДОВІРУ чи НЕДОВІРУ. Але світ від цього не зміниться.
Саме усвідомлення того, що ми не здатні вплинути на глобальну ситуацію, дає нам привід розслабитися і ЗБЕРЕГТИ свій ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС.
Зростання НЕДОВІРИ, загострення СТРАХУ і розвиток ПІДОЗРІЛОСТІ – ПРИРОДНА РЕАКЦІЯ нашої нервової системи на війну. Отже, ВІДНОВИВШИ САМОКОНТРОЛЬ над речами, які ми РЕАЛЬНО МОЖЕМО КОНТРОЛЮВАТИ, ми відновимо ПСИХОЛОГІЧНИЙ БАЛАНС.
Це запобігатиме подальшому розвитку «кризи довіри», дасть змогу не «погрузнути» в апатіі та байдужому спогляданні за об’єктивною дійсністю, врятує від подальшої, вкрай небезпечної стадії – депресії, та дозволить перейти до стабільної стадії психіки під час війни – ПРИЙНЯТТЯ навколишньої реальності.
Віримо в себе.
Віримо в наших захисників та в перемогу добра і світла !
Людяність вже перемагає !
З метою створення загальної емоційної атмосфери, формування позитивної життєвої перспективи в усіх учасників освітнього процесу та з нагоди Всесвітнього дня психічного здоров'я у навчальному закладі був проведений День психологічного здоров'я у формі "Емоційного експресу". Даним заходом були охоплені учнівські колективи та усі працівники навчального закладу.
