top of page
Організація роботи (1).jpg
Консультація-1.jpg

         Що ж таке дислексія та дисграфія? Під дислексією розуміють стани, основним проявом яких є стійка вибіркова нездатність оволодіти навичкою читання, незважаючи на. достатній для цього рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, відсутність порушень слухового та зорового аналізаторів та оптимальні умови навчання. Основним порушенням при цьому є стійка нездатність оволодіти складозлиттям і автоматизованим читанням цілими словами, що часто супроводжується недостатнім розумінням прочитаного.

 

          Дисграфія – це стійка вибіркова нездатність оволодіти навичкою письма за правилами графіки, не дивлячись на достатній для цього рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, відсутність грубих порушень слухового та зорового аналізаторів, а також оптимальні умови навчання.

         Причиною уповільненого опанування читання і письма, численних стійких дисграфічних та дислексичних помилок нерідко виступає недостатня психологічна готовність дітей до шкільного навчання.

В нормі психологічна і мовленнєва готовність формується у дітей до кінця дошкільного дитинства. Особливу увагу слід приділяти дітям з дефектами усного мовлення та відхиленнями в розвитку пізнавальної діяльності, зокрема із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю. У цих дітей виявляється недостатня готовність до різних видів мовного аналізу та синтезу, зокрема до звукового аналізу.

         Дисграфія - це складна патологія, яка може виникати з різних причин. Індивідуальний характер кожної людини та вплив зовнішніх чинників можуть сприяти виникненню цього порушення. Основні причини дисграфії включають:

  • Генетичні фактори. Спадковість може відігравати важливу роль у виникненні дисграфії. Якщо у членів родини вже були випадки порушень письма, це може збільшити ймовірність виникнення дисграфії у наступних поколіннях.

  • Порушення розвитку мозку. Аномалії у розвитку мозку, такі як дисфункції кори, можуть впливати на письмові навички. Це може обмежувати здатність до точного відтворення букв та звуків.

  • Недостатність навчання. Недостатність або неефективне навчання письму на ранніх етапах розвитку може призвести до виникнення дисграфії. 

  • Психосоціальні чинники. Стрес, тривога, негативний досвід у навчанні або соціальному оточенні можуть викликати або поглибити дисграфію. Емоційний стан може впливати на концентрацію та виконання письмових завдань.

  • Дисфункції мовного розвитку. Деякі діти можуть мати відхилення в розвитку мовлення, які впливають на навички письма. Нерозуміння зв'язку між звуками та буквами може спричинити труднощі в написанні.

  • Травми головного мозку. Травми, особливо ті, які впливають на частини мозку, що відповідають за мовлення та письмо, можуть сприяти розвитку дисграфії.

       З метою виявлення у дошкільників схильності до утруднень в процесі опанування читання і письма застосовують різні методи: бесіду, вивчення медичної документації, систему завдань в ігровій формі.

У процесі бесіди з батьками з’ясовується спадкова схильність та органічні фактори, які зумовили труднощі в опануванні грамоти, а також негативний вплив на дитину найближчого мікросоціального оточення. З медичної документації виявляються дані про фізичний та психічний розвиток дитини, перенесені захворювання, травми та їх наслідки.

Після короткого логопедичного обстеження виявляються дефекти усного мовлення. За допомогою спеціальних завдань визначається зрілість психічних процесів та емоційно-вольової сфери, рівень сформованості важливих для засвоєння грамоти умінь.

З метою виявлення у дошкільників схильності до утруднень в процесі опанування читання і письма застосовують різні методи: бесіду, вивчення медичної документації, систему завдань в ігровій формі.

       У процесі бесіди з батьками з’ясовується спадкова схильність та органічні фактори, які зумовили труднощі в опануванні грамоти, а також негативний вплив на дитину найближчого мікросоціального оточення. З медичної документації виявляються дані про фізичний та психічний розвиток дитини, перенесені захворювання, травми та їх наслідки.

       Після короткого логопедичного обстеження виявляються дефекти усного мовлення. За допомогою спеціальних завдань визначається зрілість психічних процесів та емоційно-вольової сфери, рівень сформованості важливих для засвоєння грамоти умінь.

Приклади-1 (1).jpg

                                Перший блок завдань – визначення готовності до різних видів мовного аналізу

Завдання 1. Мета: з’ясувати здатність порівнювати слова за звуковим складом.

Матеріал: малюнки, назви яких починаються з одного звука.

Інструкція: Назви малюнки та визнач спільний звук для всіх слів: айстра, апельсин, ананас, автобус; миша, море, машина, муха, мило.

Завдання 2. Мета: з’ясувати здатність до визначення кількості. звуків у слові.

Матеріал: фішки.

Інструкція: Поклади стільки фішок, скільки звуків у слові: ау, ах, мак, дим, мама, гуси.

Завдання 3. Мета: виявити здатність порівнювати слова за морфологічним складом

Матеріал: слова зі спільними морфемами.

Інструкція: Послухай слова та визнач для всіх слів спільну частинку: зайчик, стільчик, вовчик, хлопчик; прийшов, прибіг, приповз, привіз.

Завдання 4. Мета: з’ясувати здатність до виділення слів із речення, визначення кількості слів у реченні.

Матеріал: смужки паперу.

Інструкція: Поклади стільки смужок, скільки слів у реченні: «Діти малюють». «Діти малюють зиму». «Діти малюють зиму фарбами».

 

Другий блок завдань – визначення просторових уявлень

Завдання 1. Мета: визначити здатність орієнтуватися на аркуші паперу з правого та лівого боку.

Матеріал: лист аркуша паперу, малюнки: зірочка, кулька, квітка, прапорець, будиночок.

Інструкція: Поклади у центр аркуша малюнок із зірочкою, зліва від зірочки – будиночок, справа від зірочки – квітку, справа від квітки – кульку. Поклади малюнок з будиночком у центр аркуша, в правий нижній кут – прапорець, у правий верхній кут – кульку, в лівий нижній кут – квітку, у лівий верхній кут – зірочку.

Завдання 2. Мета: визначити здатність орієнтуватися у правій та лівій сторонах аркуша паперу.

Матеріал: малюнок із зображенням акваріуму з рибками, які пливуть у різних напрямках.

Інструкція: Розглянь уважно малюнок. Покажи рибок, які пливуть зліва направо, справа наліво.

Завдання 3. Мета: визначити вміння орієнтуватися на аркуші паперу, точно виконувати інструкцію, відраховувати клітинки.

Матеріал: папір у клітинку, фішки.

Інструкція: Постав фішку в лівий нижній кут. Фішка зробила крок через дві клітинки вправо, через три – догори, дві клітинки — вправо, дві клітинки – вниз, три клітинки – вправо. Стоп!

 

Третій блок завдань – вивчення у дітей графічних умінь

Завдання 1. Мета: виявити здатність до точного відтворення зразка, особливості уваги дитини.

Матеріал: зразки орнаментів.

Інструкція: Уважно роздивись орнамент. Домалюй, точно наслідуючи зразок.

Завдання 2. Мета: виявити вміння уважно слухати, розуміти і точно виконувати певні правила; вивчити графічні навички.

Матеріал: папір у клітинку, олівець, зразок орнаменту.

Інструкція: Знайди лівий верхній кут аркуша. Відрахуй дві клітинки донизу і дві клітинки вправо, постав крапку. Починаємо малювати, не відриваючи олівець від аркуша: одна клітинка донизу, одна вправо, дві клітинки донизу, одна – вправо, одна – донизу, одна – вправо, одна – догори, одна – вправо, дві – догори, одна – вправо, одна – догори, одна – вліво і т. п. Подивись на свій малюнок і зразок, порівняй їх, знайди у своєму орнаменті помилки.

 

          Спеціальна робота з попередження у дітей труднощів засвоєння грамоти будується за такими напрямками:

1)диференційований підхід до дітей на заняттях різного типу;

2)індивідуальна робота з дітьми;

3)пропедевтична спрямованість ігор;

4)підготовка дітей до шкільного навчання в умовах сім’ї.

Ступінь успішності виконання дитиною завдань на просторову орієнтацію, фонематичного та графічного диктантів дозволяють оцінити готовність дошкільника до звуко-буквеного аналізу, розвиток у нього дрібної моторики, стан довільності психічних процесів, сформованості вольових зусиль, здатності свідомо керувати своїми діями, підкоряти їх певним правилам.

На основі отриманої інформації слід скласти міні-програму для дітей «групи ризику». Профілактична та корекційна робота з цими дітьми має комплексний характер та передбачає участь дитячого психоневролога, психолога, логопеда, вихователя. Обов’язково застосовується індивідуальний підхід: для одних дітей достатня лише психолого-педагогічна корекція, іншим необхідна логопедична допомога, треті потребують, крім цього, лікування.

 

        Зміст роботи включає розвиток зорово-просторових функцій, пам’яті, уваги, симультанно-сукцесивних функцій, аналітико-синтетичної діяльності, формування мовного аналізу та синтезу, розвиток графічних цінностей, лексики, граматичної будови мови, подолання дефектів усного мовлення.

        Диференційоване навчання дітей «групи ризику» на заняттях різного типу передбачає індивідуалізацію у відборі навчального матеріалу, змісту, прийомів роботи, форм та засобів навчання. На заняттях з розвитку мовлення діти «групи ризику» частіше за інших вправляються у «рядоговорінні» (днів тижня, місяців, пір року, лічилок), у відтворенні «ритмів» (ігри зі словами, які звучать). На заняттях з формування елементарних математичних уявлень їм частіше пропонуються завдання на перемальовування та викладання з паличок геометричних фігур, їх перетворення. При необхідності надається допомога, використовується зразок. Продуктивні види діяльності (ліплення, малювання, аплікація, конструювання) дають можливість розвивати у дітей просторові уявлення, орієнтацію, сенсорні навички. На перших етапах роботи рекомендують частіше використовувати зразок, детальне пояснення. Стимулюючим фактором є спільна діяльність із дорослим. Дорослий сприймається дитиною і як більш досвідчений та знаючий, і як рівноправний партнер.

       У профілактичній роботі з дітьми використовується провідний вид діяльності дошкільників – гра. На заняттях та у вільний час педагог організовує ігри, спрямовані на розвиток у дітей недостатньо сформованих психічних функцій, моторних навичок, просторової орієнтації.

       Для підготовки дітей «групи ризику» до опанування грамоти залучаються батьки. У навчання батьків використовуються як традиційні форми (збори, консультації, дні відчинених дверей), так і нетрадиційні: практичні заняття, діяльність батьків разом із дітьми під керівництвом педагога, ділові ігри, моделювання педагогічних ситуацій з їх наступним обговоренням. Батьків навчають правильного стилю спілкування з дитиною, співпраці з нею, знайомлять з розвивальними іграми.

       Розвиток дитини в сім’ї та корекційно-педагогічний вплив на неї в дитячому колективі сприяє вирівнюванню недостатньо розвинутих функцій та процесів, які забезпечують засвоєння читання і письма.

Поради логопеда

    Кожну родину, де росте дитина, непокоїть питання, як  забезпечити їй повноцінний розвиток вцілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

 

     Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї.

Все те, що роблять батьки для загального

та мовленнєвого  розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

    По-перше, мовленню  необхідно вчити шляхом особистого прикладу. Дитина повинна  чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на  одній, на рідній мові.        Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух  дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

По-друге, вагомий вплив на формування мовлення у дітей має розвиток дрібної моторики.

По-третє, вирішальне значення відіграє артикуляційна гімнастика.

Словник

 Скільки слів повинна знати ваша дитина?

Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

• до 1 року 6 місяців - 10-15 слів;

• у кінці 2 року - 300 слів;

• у кінці 3 року - 1000 слів;

• в 4 роки - 2 500 слів;

• в 5 років - 3 500 слів;

• в 6 років - 4 000 слів;

• в 7 років - 4 500 слів.

   Словник кожної людини поділяється на  пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближається  до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів. Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.

Що потрібно знати батькам!

Дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення  дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти. Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя.

Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі. Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення. Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильнобудувати речення. У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову. 

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. 

У колі своєї сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві порушення стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!

Пам 'ятайте!

1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її  свідоме  бажання 

виправити звуки має велике значення.

2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.

3.Матеріал має відпрацьовуватися послідовно. Пропуски окремих етапів 

 негативно впливають на якість роботи.

4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.

5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.

6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.

7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

8. Перевіряйте перед відвідуванням логопеда наявність зошиту, ручки, носової хустинки, чистоту носових ходів.

bottom of page